іпохондрик
ІПОХО́НДРИК, а, ч. Людина, яка хворіє на іпохондрію.
Ось вони [фашисти] сидять на лаві підсудних — змовники, .. провокатори і кати.. Але це аж ніяк не кубло звичайних зухвалих і одчайдушних бандитів з великої дороги.. Це й не гопкомпанія пропащих іпохондриків (Смолич, Після війни, 1947, 20).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- іпохондрик — див. гіпохондрик Словник чужослів Павло Штепа
- іпохондрик — іпохо́ндрик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- іпохондрик — -а, ч. Людина, яка хворіє на іпохондрію. Великий тлумачний словник сучасної мови
- іпохондрик — іпохо́ндрик той, що хворіє на іпохондрію. Словник іншомовних слів Мельничука