іритувати
ІРИТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., рідко. Те саме, що злости́ти; дратувати, сердити.
Став [Славко] на місці й сердито промовив: — Прошу вас дуже, товаришу, не прозивайте мене доктором. Мене це іритує! (Март., Тв., 1954, 287);
— Добре, мовчу, чоловіче, будь тихо. Не іритуватиму тебе (Ю. Янов., І, 1954, 35).
Словник української мови (СУМ-11)