істинно

І́СТИННО. Присл. до і́стинний 2; справді.

— Істинно, ти щасливий батько, маючи таку дочку добру, розумну та ще й красиву (Кв.-Осн., II, 1956, 324).

Значення в інших словниках

1. істинно — див. щиро  Словник синонімів Вусика
2. істинно — Присл. до істинний 2); справді. Істинно нейтральні частинки фіз. — елементарні частинки (або системи з елементарних частинок), які тотожні своїм античастинкам (антисистемам).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. істинно — і́стинно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
4. істинно — І́стинно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)