1. Словник української мови в 11 томах

істинно

І́СТИННО. Присл. до і́стинний 2; справді.

— Істинно, ти щасливий батько, маючи таку дочку добру, розумну та ще й красиву (Кв.-Осн., II, 1956, 324).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. істинно — див. щиро Словник синонімів Вусика
  2. істинно — Присл. до істинний 2); справді. Істинно нейтральні частинки фіз. — елементарні частинки (або системи з елементарних частинок), які тотожні своїм античастинкам (антисистемам). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. істинно — і́стинно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. істинно — І́стинно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)