істинний
І́СТИННИЙ, а, е.
1. Який відповідає істині (у 1, 3 знач.); правильний, правдивий.
Два протилежні судження не можуть бути разом істинними, але вони обидва можуть бути хибними (Логіка, 1953, 67).
2. Дійсний, справжній, непідроблений.
— Я вам розкажу саму істинну правду (Кв.-Осн., II, 1956, 308);
Коли минає час, усе дрібне стає дрібнішим і непомітнішим, а те, що було істинним і величним, на відстані вимальовується ще величніше і яскравіше (Гур., Наша молодість, 1949, 234).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- істинний — Правдивий, правильний; (факт) дійсний, справжній, реальний. Словник синонімів Караванського
- істинний — [істиен:ией і іистиен:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- істинний — Правдивий, справжній, сутий, сущій, достеменний, щирий, див. дійсний Словник чужослів Павло Штепа
- істинний — -а, -е. 1》 Який відповідає істині (у 1, 3 знач.); правильний, правдивий. 2》 Дійсний, справжній, непідроблений. Великий тлумачний словник сучасної мови
- істинний — і́стинний прикметник Орфографічний словник української мови
- істинний — ПРА́ВИЛЬНИЙ (який відповідає дійсному станові речей, не розходиться з правдою), І́СТИННИЙ, СПРАВЕДЛИ́ВИЙ, ПРА́ВИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ рідше, ПЕ́ВНИЙ. Словник синонімів української мови
- істинний — І́стинний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)