1. Орфоепічний словник української мови

істинний

і́стинний

[істиен:ией і іистиен:ией]

м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. істинний — Правдивий, правильний; (факт) дійсний, справжній, реальний. Словник синонімів Караванського
  2. істинний — Правдивий, справжній, сутий, сущій, достеменний, щирий, див. дійсний Словник чужослів Павло Штепа
  3. істинний — -а, -е. 1》 Який відповідає істині (у 1, 3 знач.); правильний, правдивий. 2》 Дійсний, справжній, непідроблений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. істинний — і́стинний прикметник Орфографічний словник української мови
  5. істинний — ПРА́ВИЛЬНИЙ (який відповідає дійсному станові речей, не розходиться з правдою), І́СТИННИЙ, СПРАВЕДЛИ́ВИЙ, ПРА́ВИЙ, ПРАВДИ́ВИЙ рідше, ПЕ́ВНИЙ. Словник синонімів української мови
  6. істинний — І́стинний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. істинний — І́СТИННИЙ, а, е. 1. Який відповідає істині (у 1, 3 знач.); правильний, правдивий. Два протилежні судження не можуть бути разом істинними, але вони обидва можуть бути хибними (Логіка, 1953, 67). 2. Дійсний, справжній, непідроблений. Словник української мови в 11 томах