ієрархія
ІЄРА́РХІЯ, ї, ж.
1. Послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. від найнижчих до найвищих, у порядку їх підлеглості.
Кожне удільне князівство являло собою цілу політичну систему із своєю власною ієрархією землевласників (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 564).
2. збірн., заст. Сукупність людей, об’єднаних у такий спосіб службовою чи іншою діяльністю, родинними стосунками й т. ін.
Русь прийняла християнство в його візантійській формі, і перед нею стояла небезпека потрапити в залежність церковної ієрархії Візантії (Іст. укр. літ., І, 1954, 31);
Хоча Денис був уже гвардії єфрейтор і цінився серед командирів вище, ніж Роман, проте між ними ще жили стосунки сімейної ієрархії, і Денис мовчазно корився старшому братові, як батькові (Гончар, І, 1954, 37).
Словник української мови (СУМ-11)