ієрархія
ІЄРА́РХІЯ, ї, ж.
1. Послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. від найнижчих до найвищих, у порядку їх підлеглості.
Кожне удільне князівство являло собою цілу політичну систему із своєю власною ієрархією землевласників (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 564).
2. збірн., заст. Сукупність людей, об’єднаних у такий спосіб службовою чи іншою діяльністю, родинними стосунками й т. ін.
Русь прийняла християнство в його візантійській формі, і перед нею стояла небезпека потрапити в залежність церковної ієрархії Візантії (Іст. укр. літ., І, 1954, 31);
Хоча Денис був уже гвардії єфрейтор і цінився серед командирів вище, ніж Роман, проте між ними ще жили стосунки сімейної ієрархії, і Денис мовчазно корився старшому братові, як батькові (Гончар, І, 1954, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ієрархія — Система послідовно підпорядкованих елементів, розташованих в порядку від нижчого до вищого, яка характеризує різноманітні, багаторівневі системи (соціальні, політичні, лінгвістичні і т.д.). англ. hierarchy; нім. Hierarchie f=, …chi / en; угор. hierarchia; рос. иерархия. Словник із соціальної роботи
- ієрархія — (від грец. hieros – священний і arche – влада) тип структури, організації системи, що ґрунтується на впорядкуванні її елементів від вищого до нижчого і впровадженні відношень співпідпорядкування. Моделювання економіки. Тлумачний словник
- ієрархія — див. ГІЄРАРХІЯ. Словник синонімів Караванського
- ієрархія — [ійеирарх'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- ієрархія — Ступневість Словник чужослів Павло Штепа
- ієрархія — рос. иерархия (від грец. hierarchia) — поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих за посадою або чином осіб вищим. У широкому розумінні — розташування частин або елементів цілого в певному порядку, від вищого до нижчого. Eкономічна енциклопедія
- ієрархія — ієра́рхія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ієрархія — (англ. hierarchy) 1. розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого рівня. 2. розташування посад у порядку їхнього підпорядкування. 3. послідовне розміщення посад, чинів і т.ін. від найнижчих до найвищих у порядку їх підлеглості. Економічний словник
- ієрархія — -ї, ж. 1》 збірн. Сукупність людей, об'єднаних за принципом підлеглості службовою чи іншою діяльністю, родинними стосунками і т. ін. 2》 Сукупність відношень старшинства в якій-небудь множині. || Послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ієрархія — ієра́рхія (грец. ίεραρχία, від ιερός – священний і αρχή – влада) поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим. У широкому розумінні – розташування частин або елементів цілого в певному порядку від вищого до нижчого. Словник іншомовних слів Мельничука
- ієрархія — В Католицькій і Православній Церквах верховне керівництво, а також спільнота спасіння з ієрархізованою структурою; в католицизмі розрізняються і. посвячення (єпископ, пресвітер, диякон) та і. влади чи юрисдикції (примат рим. папи, єпископат). Універсальний словник-енциклопедія
- ієрархія — ІЄРАРХІЯ (грецьк. ίεραρχία, від ίερόζ — священий; άρχη — влада) — 1) Термін, введений Псевдо-Діонісієм Ареопагітом для характеристики організації християнської Церкви. Філософський енциклопедичний словник
- ієрархія — Ієра́рхія, -хії, -хією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ієрархія — (грец. — священний і закон) Правило супідрядності елементів у композиції художнього твору, де чітко витримана підпорядкованість компонентів від вищих до нижчих, від змістовно головних до другорядних. Архітектура і монументальне мистецтво