ієрархія

(грец. — священний і закон)

Правило супідрядності елементів у композиції художнього твору, де чітко витримана підпорядкованість компонентів від вищих до нижчих, від змістовно головних до другорядних. У формальному відношенні ієрархічну композицію слід розглядати як субординаційну ритмічну структуру, на відміну від координаційної метричної. Вона слідує головній ідеї, загальному змісту. Такими є переважна більшість творів культового мистецтва, де відображена церковна І.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ієрархія — (від грец. hieros – священний і arche – влада) тип структури, організації системи, що ґрунтується на впорядкуванні її елементів від вищого до нижчого і впровадженні відношень співпідпорядкування. Моделювання економіки. Тлумачний словник
  2. ієрархія — ІЄРАРХІЯ (грецьк. ίεραρχία, від ίερόζ — священий; άρχη — влада) — 1) Термін, введений Псевдо-Діонісієм Ареопагітом для характеристики організації християнської Церкви. Філософський енциклопедичний словник
  3. ієрархія — ієра́рхія (грец. ίεραρχία, від ιερός – священний і αρχή – влада) поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим. У широкому розумінні – розташування частин або елементів цілого в певному порядку від вищого до нижчого. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. ієрархія — Ієра́рхія, -хії, -хією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. ієрархія — Система послідовно підпорядкованих елементів, розташованих в порядку від нижчого до вищого, яка характеризує різноманітні, багаторівневі системи (соціальні, політичні, лінгвістичні і т.д.). англ. hierarchy; нім. Hierarchie f=, …chi / en; угор. hierarchia; рос. иерархия. Словник із соціальної роботи
  6. ієрархія — -ї, ж. 1》 збірн. Сукупність людей, об'єднаних за принципом підлеглості службовою чи іншою діяльністю, родинними стосунками і т. ін. 2》 Сукупність відношень старшинства в якій-небудь множині. || Послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. ієрархія — ІЄРА́РХІЯ, ї, ж. 1. Послідовне розміщення посад, чинів і т. ін. від найнижчих до найвищих, у порядку їх підлеглості. Кожне удільне князівство являло собою цілу політичну систему із своєю власною ієрархією землевласників (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах
  8. ієрархія — ієра́рхія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  9. ієрархія — рос. иерархия (від грец. hierarchia) — поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих за посадою або чином осіб вищим. У широкому розумінні — розташування частин або елементів цілого в певному порядку, від вищого до нижчого. Eкономічна енциклопедія
  10. ієрархія — [ійеирарх'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  11. ієрархія — див. ГІЄРАРХІЯ. Словник синонімів Караванського
  12. ієрархія — (англ. hierarchy) 1. розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого рівня. 2. розташування посад у порядку їхнього підпорядкування. 3. послідовне розміщення посад, чинів і т.ін. від найнижчих до найвищих у порядку їх підлеглості. Економічний словник
  13. ієрархія — Ступневість Словник чужослів Павло Штепа
  14. ієрархія — В Католицькій і Православній Церквах верховне керівництво, а також спільнота спасіння з ієрархізованою структурою; в католицизмі розрізняються і. посвячення (єпископ, пресвітер, диякон) та і. влади чи юрисдикції (примат рим. папи, єпископат). Універсальний словник-енциклопедія