їдучий

ЇДУ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що їдки́й.

— Газуй, не жалій! — гукнув Тарас трактористу, і за мить нам в обличчя вдарила хмара їдучого диму (Мур., Бук. повість, 1959, 305);

Рідко торкає мене слабодуха Туга, їдуча, мов з вогнища дим (Бичко, Срібноліття, 1973, 226).

Значення в інших словниках

1. їдучий — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
2. їдучий — їду́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. їдучий — -а, -е, розм. Те саме, що їдкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови