Великий тлумачний словник сучасної мови

їдучий

їду́чий

-а, -е, розм.

Те саме, що їдкий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. їдучий — див. нав'язливий  Словник синонімів Вусика
  2. їдучий — їду́чий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  3. їдучий — ЇДУ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що їдки́й. — Газуй, не жалій! — гукнув Тарас трактористу, і за мить нам в обличчя вдарила хмара їдучого диму (Мур., Бук. повість, 1959, 305); Рідко торкає мене слабодуха Туга, їдуча, мов з вогнища дим (Бичко, Срібноліття, 1973, 226).  Словник української мови в 11 томах