їдучий
їду́чий
-а, -е, розм.
Те саме, що їдкий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- їдучий — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
- їдучий — їду́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- їдучий — ЇДУ́ЧИЙ, а, е, розм. Те саме, що їдки́й. — Газуй, не жалій! — гукнув Тарас трактористу, і за мить нам в обличчя вдарила хмара їдучого диму (Мур., Бук. повість, 1959, 305); Рідко торкає мене слабодуха Туга, їдуча, мов з вогнища дим (Бичко, Срібноліття, 1973, 226). Словник української мови в 11 томах