їстівний
ЇСТІВНИ́Й, а́, е́. Який можна споживати.
На степу росте багато їстівного зела (Ю. Янов., І, 1954, 256);
Їстівні гриби;
// у знач. ім. їстівне́, но́го, с. Їжа (у 1 знач.), пожива.
[Антон:] Дівчата, ставте на стіл, що там є їстівного (Кроп., III, 1959, 29).
Словник української мови (СУМ-11)