їхній
Ї́ХНІЙ, я, є, займ. присв. Належний їм.
По їхніх очах неначе було знать, що вони все знають (Нечуй-Левицький, II, 1956, 98);
Усі вони, наче живі, вставали поволі в моїй уяві — хазяїн, хазяйка і їхні діти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 244);
Кімната наповнювалась публікою. Здебільшого їхні обличчя були з слідами сажі (Петро Панч, Синів.., 1959, 5).
Словник української мови (СУМ-11)