їхній
Ї́ХНІЙ, я, є, займ. присв. Належний їм.
По їхніх очах неначе було знать, що вони все знають (Нечуй-Левицький, II, 1956, 98);
Усі вони, наче живі, вставали поволі в моїй уяві — хазяїн, хазяйка і їхні діти (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 244);
Кімната наповнювалась публікою. Здебільшого їхні обличчя були з слідами сажі (Петро Панч, Синів.., 1959, 5).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- їхній — ЇХНІЙ – ЇХ Їхній, -я, -є, займ. присв. Належний їм. Вона нагадала йому всі їхні дитячі забави (М.Коцюбинський); І поїзди летять, уквітчані стрічками... Куди прослалася щаслива їхня путь? (В.Сосюра). Їх. Літературне слововживання
- їхній — [йіхн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- їхній — -я, -є, займ. присв. Належний їм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- їхній — ї́хній займенник Орфографічний словник української мови
- їхній — ї́хній брат. Вони і подібні до них. (2-а жінка:) А нащо вона (одежа) йому? За Дніпро передасться — там ляхи багато набрали для їхнього брата (Панас Мирний). на́шого (ва́шого, ї́хнього і т. ін.) по́ля я́года, перев. із запереч. Фразеологічний словник української мови
- їхній — Ї́хній, -ня, -нє, -нього, -ньої, -ньому, -ній, -нім, -ньою; ї́хні, -ніх Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- їхній — Їхній, -я, -є = їх. Стає їм (звірам) їхнього розуму тільки на те, щоб вимостити гарне кубельце. Дещо. Перейшов у їхню віру. Мнж. 122. Словник української мови Грінченка