абітурієнт

ВИПУСКНИ́К (той, хто закінчує або закінчив середню школу чи інший навчальний заклад); АБІТУРІЄ́НТ (учень, що закінчує середній навчальний заклад). Однаково добре ставився (капітан) і до досвідчених льотчиків,.. і до молодих випускників авіаучилища (Л. Первомайський); Успішно складають вступні екзамени з математики лише ті абітурієнти, які глибоко знають програмний матеріал (з журналу).

ВСТУПНИ́К (особа, яка вступає до вищого навчального чи середнього спеціального закладу), АБІТУРІЄ́НТ. Екзамени показують ступінь підготовленості абітурієнтів.

Значення в інших словниках

1. абітурієнт — Який зміст передає іменник абітурієнт? Це слово походить від латинського abituriens, що означало “той, хто збирається піти”. Справді, раніше ним називали випускника середньої школи, а тепер лише того...  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. абітурієнт — абітуріє́нт іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. абітурієнт — (школи) випускник, г. матурант; (що вступає до вишу) вступник.  Словник синонімів Караванського
4. абітурієнт — Випусник, кінчач  Словник чужослів Павло Штепа
5. абітурієнт — [аб'ітур'ійент] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў  Орфоепічний словник української мови
6. абітурієнт — -а, ч. 1》 Той, хто вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу. 2》 Спортсмен, уперше допущений до участі в якомусь змаганні, конкурсі і т. д.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. абітурієнт — АБІТУРІЄ́НТ, а, ч. Особа, яка вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу. Якби це були мирні часи, коли абітурієнти, покинувши стіни гімназії, спокійно вступали до університетів та інститутів, може...  Словник української мови у 20 томах
8. абітурієнт — абітуріє́нт [від лат. abituriens (abiturientis) – той, що збирається йти] 1. Випускник середнього навчального закладу. 2. Вступник до вищого чи середнього спеціального навчального закладу.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. абітурієнт — Абітуріє́нт, -та; -є́нти, -тів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. абітурієнт — АБІТУРІЄ́НТ, а, ч. 1. Учень, що закінчує середній навчальний заклад; випускник. Сагайдак підійшов до гурту. Що він чує: абітурієнти хочуть працювати в колгоспі!.. (Добр., Тече річка.., 1961, 249). 2. розм. Особа, що вступає до вищого або середнього спеціального навчального закладу.  Словник української мови в 11 томах
11. абітурієнт — рос. абитуриент (від латин. abituriens — той, хто збирається йти) — особа, яка вступає до вищого чи середнього навчального закладу.  Eкономічна енциклопедія