автограф

ПІ́ДПИС (власноручно написані прізвище, ініціали), АВТО́ГРАФ, ФАКСИ́МІЛЕ (кліше, печатка тощо, за допомогою яких можна багаторазово відтворювати власноручно написані прізвище, ініціали; сам такий відбиток). Всі листівки мали один і той же підпис: "Нескорена Полтавчанка" (О. Гончар); Посилаю Вам для ювілейного числа "Свободи" свої "Хмари" і фотографію з автографом (М. Коцюбинський); Перед очима присутніх на постаменті з чорного лабрадориту відкриваються дві поліровані брили. На нижній викарбувано факсиміле "Павло Тичина" (з журналу).

РУКО́ПИС (текст будь-якого твору, написаний автором від руки або надрукований на машинці), АВТО́ГРАФ, ПИСА́ННЯ, РУКОПИСА́ННЯ заст., СКРИПТ заст., МАНУСКРИ́ПТ (перев. стародавній); МАШИНО́ПИС (надрукований на машинці). Будьте ласкаві, розгляньте той мій рукопис: може, його можна буде видати окремою книжечкою..? (А. Кримський); Посилаю також вірш Мирного, що прислав мені. Він може бути й автографом (М. Коцюбинський); Я вперто посилав поштою свої писання до деяких львівських соціалістичних редакцій, але мені просто не відповідали й не повертали рукописів (П. Козланюк); Запитайте в редакції.., чи будуть коли друкувати мою нотатку..? Як не будуть, то нехай мені вишлють назад або дадуть скрипт братові (В. Стефаник); Попід стінами стояли шафи, заставлені.. старими книгами..; на стінах висіли довгі полиці, закладені манускриптами (І. Нечуй-Левицький); Машинопис статті.

Значення в інших словниках

1. автограф — авто́граф іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. автограф — Власнопідпис  Словник чужослів Павло Штепа
3. автограф — [аўтограф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іў  Орфоепічний словник української мови
4. автограф — -а, ч. 1》 Текст, власноручно написаний автором. 2》 Власноручний підпис, напис на книзі, фотографії і т. ін. 3》 перен. Про результат, слід, виражене яким-небудь чином свідчення перебування, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. автограф — АВТО́ГРАФ, а, ч. 1. Власноручний підпис або напис. Ягнич підписав акт про здачу, старанно вив'язавши на цупкому папері свій кривулястий автограф (О. Гончар); Іван показав книгу з автографом редакторові журналу (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах
6. автограф — (-а) ч.; мол.; жарт.-ірон. Синяк, забите місце. Балабін; БСРЖ, 30.  Словник жарґонної лексики української мови
7. автограф — • автограф (від грец. αυτός — сам і γράφω — пишу) 1) Власноручний, переважно пам'ятний напис чи підпис. 2) Текст твору, написаний власноручно автором. З поняттям автографа збігається машинописний текст, підписаний автором.  Українська літературна енциклопедія
8. автограф — авто́граф (від авто... і ...граф) 1. Власноручний, звичайно пам’ятний, підпис або напис. 2. Власноручний авторський рукописний текст. 3. Копіювальний прилад.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. автограф — Авто́граф, -фа; -графи, -фів (гр.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. автограф — АВТО́ГРАФ, а, ч. 1. Текст, власноручно написаний автором. Посилаю також вірш Мирного, що прислав мені. Він може бути й автографом (Коцюб., III, 1956„ 250); Справа розшуків автографів поета [Т. Г. Шевченка] стоїть на добрій дорозі (Рад.  Словник української мови в 11 томах
11. автограф — рос. автограф 1. Власноручний, зазвичай пам'ятний, підпис або напис. 2. Власноручний авторський рукописний текст.  Eкономічна енциклопедія