автограф
авто́граф
• автограф
(від грец. αυτός — сам і γράφω — пишу)
1) Власноручний, переважно пам'ятний напис чи підпис.
2) Текст твору, написаний власноручно автором. З поняттям автографа збігається машинописний текст, підписаний автором. Текст того самого твору може існувати в кількох А., які відповідають різним його редакціям (див. Варіанти тексту). А. бувають чорнові (написані в процесі безпосереднього створення й формування тексту) і чистові (переписані начисто з попередніх). Різновидом чорнових А. є начерки — незавершені фрагменти рукописного тексту, а також плани літ. творів. Принципова різниця між чорновим і чистовим А. полягає не в їх зовн. ознаках (більшій чи меншій кількості виправлень, переробок і доповнень), а в тому, що вони фіксують якісно відмінні фази творчого процесу. А. — цінне джерело вивчення творчої лабораторії і методів праці письменників. За сукупністю А. та ін. рукописних матеріалів встановлюється автентичний текст твору, вільний від випадкових дефектів і пропусків. друкарських помилок, цензурних спотворень, редакторських викривлень і додатків, зроблених без згоди чи всупереч волі автора (див. Текстологія, Джерелознавство літературознавче). За своїм значенням до А. наближаються рукописні списки з них, виправлені автором (див. Авторизація), правлені автором гранки, коректурні аркуші, примірники прижиттєвих видань та публікацій, до яких письменник вніс уточнення й доповнення. А. вітчизн. і зарубіж. письменників збирають і зберігають архіви, бібліотеки, музеї, установи АН СРСР, АН УРСР та ін. союзних республік, окремі особи (див. Архіви літературні). А. вивчають історики л-ри, текстологи, палеографи, археографи. Складаються й видаються їх наук. описи, найцінніші А. випускаються факсимільним способом. У 1963 — 84 вийшли факсимільні видання автографів Т. Шевченка "Більша книжка", "Три літа", "Дневник", два видання "Малої книжки". Іл. див. на окр. аркуші, с. 256 — 257.
■ Літ.: Опис автографів українських письменників (XIX — початок XX ст.). К., 1959; Баб'як П. Г. Автографи українських і російських письменників. Анотований покажчик. Львів, 1976; Лихачев Д. С. Текстология. Краткий очерк. М. — Л., 1964; Бельчиков Н. Ф. Литературное источниковедение. М., 1983.
В. С. Бородін.
Українська літературна енциклопедія (A—Н)