аргументований

ПЕРЕКО́НЛИВИЙ (який дозволяє, примушує переконатися в чомусь), ПЕРЕКО́НУЮЧИЙ, ОБҐРУНТО́ВАНИЙ, УМОТИВО́ВАНИЙ, АРГУМЕНТО́ВАНИЙ, ДОКАЗО́ВИЙ, ДОВІДНИ́Й, ВАГО́МИЙ, РЕЗО́ННИЙ (підкріплений розумними аргументами); ПРОМО́ВИСТИЙ (який підкреслює важливість чогось). Всі притихли, слухаючи Василя, бо відчули чисту і переконливу правду в його словах (В. Кучер); Відповідь була коротка і переконуюча (І. Франко); Є обґрунтовані здогади, що деякі малюнки, приписувані досі Сажину, справді належать пензлю Шевченка (І. Кириленко); Умотивоване твердження; Прикладом аргументованого науково-технічного прогнозу має бути вироблення уявлень про характерні риси електронно-обчислювальних машин майбутнього (з журналу); Атакування, без огляду на авторитет критикованого, таке документально доказове, що, здається, в рецензованій праці не лишилося жодної клітини живої думки, яка б не зазнала випробування на наукову міцність, історичну правомірність (з журналу); Слово його було коротким, вагомим, переконливим (М. Стельмах); Резонна відповідь; Дослідники присвячують велику увагу саме питанню про зв'язки "Слова" з народнопоетичною творчістю, знаходячи промовисті паралелі до багатьох місць "Слова" в піснях, у думах, у билинах (М. Рильський). — Пор. безпере́чний.

Значення в інших словниках

1. аргументований — аргументо́ваний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. аргументований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до аргументувати. || аргументовано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. аргументований — АРГУМЕНТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до аргументува́ти. Публікація була настільки аргументована, що спонукала кардіологів перебудуватись і перейти до нового формулювання діагнозу (з мемуарної літ.); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. аргументований — АРГУМЕНТО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. мин. ч. до аргументува́ти; // У знач. прикм. Обов’язком всіх літераторів, працівників усіх галузей мистецтва є зміцнення творчої дружби на основі..  Словник української мови в 11 томах