багатоголосся —
багатоголо́сся іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
багатоголосся —
Склад музики, заснований на поєднанні трьохі більше самостійних голосів (див. Поліфонія) або мелодії з акомпанементом чи акордовим супроводом (див. Гомофонія). В музичній практиці часто зустрічається такий вид багатоголосся, який поєднує ознаки гомофонного і поліфонічного викладу.
Словник-довідник музичних термінів
багатоголосся —
-я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів у хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія.
Великий тлумачний словник сучасної мови
багатоголосся —
БАГАТОГОЛО́ССЯ, я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів у хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія. Однією з основних ознак творчого стилю М. Д. Леонтовича є поєднання високої поліфонічної техніки з прийомами народного багатоголосся (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
БАГАТОГОЛОССЯ —
• БАГАТОГОЛОССЯ , полілог — ряд реплік, здебільшого поданих у творі без вказівки на те, кому вони належать (в розмові бере одночасно участь багато людей). За допомогою Б. в епіч. і драм.
Українська літературна енциклопедія
багатоголосся —
Засноване на одночасному поєднанні та розвитку ряду рівноправних мелодій (мелодійних голосів).
Універсальний словник-енциклопедія
багатоголосся —
БАГАТОГОЛО́ССЯ, я, с., муз. Одночасне звучання кількох (багатьох) самостійних мелодійних голосів в хорі або музичних тем в оркестрі; поліфонія. Однією з основних ознак його [М.
Словник української мови в 11 томах