балабон

БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні), БРЯ́ЗКАЛО, БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями. Слідом за ним із сміхом гармошка гайнула... (А. Головко); Він люто розмахнувся руками — і графин на тумбочці видав звуки, як брязкала бубона (бубна) (Я. Баш); А там і бубон задріботів, розсипався мідними брязкотельцями (В. Кучер); І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже, а Дмитро поруч із нею сидить (Ганна Барвінок).

БУБОНЕ́ЦЬ (брязкальце, що чіпляється звичайно коням та, рідше, іншій домашній худобі), БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями (Марко Вовчок); Коні бігли рівним трухцем, подзвонювали балабончики на збруї (В. Логвиненко); І грали балагульські балабони, І машталір хитавсь на передку (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. балабон — балабо́н іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. балабон — I -а, ч., діал. Брязкальце, бубонець. II -а, ч. Таджикський духовий язичковий музичний інструмент.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балабон — БАЛАБО́Н, а, ч., розм. 1. Брязкальце, бубонець. І грали балагульські балабони, І машталір хитавсь на передку (М. Рильський); Швидко проїхали санки, запряжені парою гарних коней з балабонами (У. Самчук). 2. Те саме, що балаку́н. – Геть мені, балабоне, з воза! – обурився Марко (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. балабон — див. балакучий; брязкальце; дзвін  Словник синонімів Вусика
5. балабон — БАЛАБО́Н, а, ч., діал. Брязкальце, бубонець. І грали балагульські балабани, І машталір хитавсь на передку (Рильський, І, 1956, 203).  Словник української мови в 11 томах
6. балабон — Балабон, -на м. Бубенчикъ, погремушка. Подольск. г. У нашої попаді балабони на заді; не багато — тільки п'ять, куди іде — брязкотять. н. п. ум. балабончик. Г. Барв. 513.  Словник української мови Грінченка