балабончик

БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні), БРЯ́ЗКАЛО, БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями. Слідом за ним із сміхом гармошка гайнула... (А. Головко); Він люто розмахнувся руками — і графин на тумбочці видав звуки, як брязкала бубона (бубна) (Я. Баш); А там і бубон задріботів, розсипався мідними брязкотельцями (В. Кучер); І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже, а Дмитро поруч із нею сидить (Ганна Барвінок).

БУБОНЕ́ЦЬ (брязкальце, що чіпляється звичайно коням та, рідше, іншій домашній худобі), БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями (Марко Вовчок); Коні бігли рівним трухцем, подзвонювали балабончики на збруї (В. Логвиненко); І грали балагульські балабони, І машталір хитавсь на передку (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. балабончик — балабо́нчик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. балабончик — -а, ч., діал. Зменш. до балабон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балабончик — БАЛАБО́НЧИК, а, ч., розм. Зменш. до балабо́н 1. І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Ганна Барвінок); Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
4. балабончик — див. брязкальце; дзвін  Словник синонімів Вусика
5. балабончик — БАЛАБО́НЧИК, а, ч., діал. Зменш. до балабо́н. І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Барв., Опов.., 1902, 513); Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Ле, Міжгір’я, 1953, 8).  Словник української мови в 11 томах
6. балабончик — Балабончик, -ка м. ум. отъ балабон.  Словник української мови Грінченка