балабончик
БАЛАБО́НЧИК, а, ч., розм.
Зменш. до балабо́н 1.
І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Ганна Барвінок);
Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)