балабончик
БАЛАБО́НЧИК, а, ч., діал. Зменш. до балабо́н.
І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Барв., Опов.., 1902, 513);
Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Ле, Міжгір’я, 1953, 8).
Словник української мови (СУМ-11)