балабуха
БАЛА́БУХА, и, ж., діал.
1. Гуля.
Під плечем така балабуха (Сл. Гр.);
З тих балабух, що понависали над очима, полилася якась мутна вода (Мирний, III, 1954, 173).
2. Невелика булочка.
*У порівн. — А жіночка в нього яка? — своє товче Івга. — Кругла та пухла, немов балабуха (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 93).
Словник української мови (СУМ-11)