1. Словник української мови в 11 томах

балабончик

БАЛАБО́НЧИК, а, ч., діал. Зменш. до балабо́н.

І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Барв., Опов.., 1902, 513);

Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Ле, Міжгір’я, 1953, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балабончик — балабо́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. балабончик — -а, ч., діал. Зменш. до балабон. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балабончик — БАЛАБО́НЧИК, а, ч., розм. Зменш. до балабо́н 1. І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Ганна Барвінок); Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  4. балабончик — див. брязкальце; дзвін Словник синонімів Вусика
  5. балабончик — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні), БРЯ́ЗКАЛО, БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями. Слідом за ним із сміхом гармошка гайнула... (А. Словник синонімів української мови
  6. балабончик — Балабончик, -ка м. ум. отъ балабон. Словник української мови Грінченка