балабон

Значення в інших словниках

1. балабон — балабо́н іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
2. балабон — I -а, ч., діал. Брязкальце, бубонець. II -а, ч. Таджикський духовий язичковий музичний інструмент. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балабон — БАЛАБО́Н, а, ч., розм. 1. Брязкальце, бубонець. І грали балагульські балабони, І машталір хитавсь на передку (М. Рильський); Швидко проїхали санки, запряжені парою гарних коней з балабонами (У. Самчук). 2. Те саме, що балаку́н. – Геть мені, балабоне, з воза! – обурився Марко (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
4. балабон — див. балакучий; брязкальце; дзвін Словник синонімів Вусика
5. балабон — БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні), БРЯ́ЗКАЛО, БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями. Слідом за ним із сміхом гармошка гайнула... (А. Словник синонімів української мови
6. балабон — Балабон, -на м. Бубенчикъ, погремушка. Подольск. г. У нашої попаді балабони на заді; не багато — тільки п'ять, куди іде — брязкотять. н. п. ум. балабончик. Г. Барв. 513. Словник української мови Грінченка