балабончик
БРЯ́ЗКАЛЬЦЕ (брязкуча металева тарілочка або дзвіночок на бубні), БРЯ́ЗКАЛО, БРЯЗКОТЕ́ЛЬЦЕ розм., БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Бубон забубнив, забряжчав брязкальцями. Слідом за ним із сміхом гармошка гайнула... (А. Головко); Він люто розмахнувся руками — і графин на тумбочці видав звуки, як брязкала бубона (бубна) (Я. Баш); А там і бубон задріботів, розсипався мідними брязкотельцями (В. Кучер); І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже, а Дмитро поруч із нею сидить (Ганна Барвінок).
БУБОНЕ́ЦЬ (брязкальце, що чіпляється звичайно коням та, рідше, іншій домашній худобі), БАЛАБО́НЧИК розм., БАЛАБО́Н розм. Кум-полковник вкотив у двір сивими кіньми, побрязкуючи, подзвякуючи бубонцями (Марко Вовчок); Коні бігли рівним трухцем, подзвонювали балабончики на збруї (В. Логвиненко); І грали балагульські балабони, І машталір хитавсь на передку (М. Рильський).
Значення в інших словниках
- балабончик — балабо́нчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- балабончик — -а, ч., діал. Зменш. до балабон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балабончик — БАЛАБО́НЧИК, а, ч., розм. Зменш. до балабо́н 1. І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Ганна Барвінок); Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
- балабончик — див. брязкальце; дзвін Словник синонімів Вусика
- балабончик — БАЛАБО́НЧИК, а, ч., діал. Зменш. до балабо́н. І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Барв., Опов.., 1902, 513); Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Ле, Міжгір’я, 1953, 8). Словник української мови в 11 томах
- балабончик — Балабончик, -ка м. ум. отъ балабон. Словник української мови Грінченка