батя
БА́ТЬКО (чоловік стосовно своїх дітей), ТА́ТО розм., БА́ТЯ розм. рідко, ОТЕ́ЦЬ уроч., діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬО діал., НЯ́НЬКО діал.; ПАНОТЕ́ЦЬ заст. (з повагою). Батько сількора Василя, середняк Опанас Трубенко, був людиною неквапливою (О. Довженко); — Вже десятий місяць твоєму козакові. "Мамо" вимовляє, а коли б ти був, говорив би й "тато" (М. Стельмах); — Він під вишнею свою копійку закопав, — пояснив Іван, одягаючись уже в школу. — А батя там яму викопали (П. Панч); Добре дітям, доки в них Є отець і мати. Та Василько — сирота — Мусив бідувати (Д. Павличко); (Бабуся:) А неньо ваш туди іти не буде. Він має повернути з того боку (П. Воронько); Няньку-у! — Няньку-у! — гукав Петрик на батька, що далеко вирвався вперед (І. Чендей); — Шли, князю, старостів! Нехай вони передніше поговорять з моїм панотцем. А я вже аж потім скажу своє слово, — сказала Гризельда (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови