бездара

БЕЗДА́РА розм. зневажл. (необдарована, позбавлена таланту людина), НЕЗДА́РА розм. зневажл., БЕЗДА́РНІСТЬ розм. рідше; ПОСЕРЕ́ДНІСТЬ розм. (ужив. як пом'якшена назва). Молодь трупи складалася з талантів і з бездар (Ю. Смолич); Треба знати, що від кого вимагати, отже, серед співробітників не повинно бути посередностей, нездар, нещасливців (О. Лупій); Він (літератор) був би "круглою бездарністю" на сцені (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. бездара — (позбавлена таланту людина) бездарність, нездара, (нічим не особливий) посередність.  Словник синонімів Полюги
2. бездара — безда́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. бездара — -и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бездара — БЕЗДА́РА, и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані одиниці (С.  Словник української мови у 20 томах
5. бездара — див. невмілий  Словник синонімів Вусика
6. бездара — БЕЗДА́РА, и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані одиниці (Вас.  Словник української мови в 11 томах