бездара
БЕЗДА́РА, и, ч. і ж.
Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара.
Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані одиниці (С. Васильченко);
Письменник думав уже, наперекір авторитетній критиці, що він страшенний бездара (М. Хвильовий);
[Антін:] Для своєї мерзенної ролі він виявився морально цілком готовим. Чужак, бездара і .. кар'єрист (О. Левада);
А бездари всюди є, то вже справа статистики (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)