бездара
БЕЗДА́РА, и, ч. і ж.
Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара.
Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані одиниці (С. Васильченко);
Письменник думав уже, наперекір авторитетній критиці, що він страшенний бездара (М. Хвильовий);
[Антін:] Для своєї мерзенної ролі він виявився морально цілком готовим. Чужак, бездара і .. кар'єрист (О. Левада);
А бездари всюди є, то вже справа статистики (О. Бердник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездара — (позбавлена таланту людина) бездарність, нездара, (нічим не особливий) посередність. Словник синонімів Полюги
- бездара — безда́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бездара — -и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бездара — див. невмілий Словник синонімів Вусика
- бездара — БЕЗДА́РА розм. зневажл. (необдарована, позбавлена таланту людина), НЕЗДА́РА розм. зневажл., БЕЗДА́РНІСТЬ розм. рідше; ПОСЕРЕ́ДНІСТЬ розм. (ужив. як пом'якшена назва). Молодь трупи складалася з талантів і з бездар (Ю. Словник синонімів української мови
- бездара — БЕЗДА́РА, и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані одиниці (Вас. Словник української мови в 11 томах