бездара

Значення в інших словниках

1. бездара — безда́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. бездара — -и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездара — БЕЗДА́РА, и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані одиниці (С. Словник української мови у 20 томах
4. бездара — див. невмілий Словник синонімів Вусика
5. бездара — БЕЗДА́РА розм. зневажл. (необдарована, позбавлена таланту людина), НЕЗДА́РА розм. зневажл., БЕЗДА́РНІСТЬ розм. рідше; ПОСЕРЕ́ДНІСТЬ розм. (ужив. як пом'якшена назва). Молодь трупи складалася з талантів і з бездар (Ю. Словник синонімів української мови
6. бездара — БЕЗДА́РА, и, ч. і ж. Людина, яка не має таланту взагалі або в якійсь певній галузі; нездара. Бездари, що грізним фронтом ідуть в літературу, далеко енергійніші і більш пристосовані до боротьби за місце в літературі, ніж більше обдаровані одиниці (Вас. Словник української мови в 11 томах