безгрішний

Значення в інших словниках

1. безгрішний — безгрі́шний 1 прикметник безвинний безгрі́шний 2 прикметник без грошей розм. Орфографічний словник української мови
2. безгрішний — Негрішний, с. непогрішний, непогрішимий, непорочний, ір. святий та божий. Словник синонімів Караванського
3. безгрішний — I -а, -е. 1》 Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний. || Чистий, невинний. 2》 Який нічого не робить (не зробив) супроти релігійної, церковної моралі. II -а, -е, розм. Який не має грошей. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безгрішний — БЕЗГРІ́ШНИЙ¹, а, е. 1. Який не порушує релігійно-моральні норми, настанови. [Хлопець:] Святий, безгрішний мученику, пробі! Прости мене! Позбав мене гріха! (Леся Українка). 2. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний. Словник української мови у 20 томах
5. безгрішний — див. бідний Словник синонімів Вусика
6. безгрішний — НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін. Словник синонімів української мови
7. безгрішний — Безгрі́шний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безгрішний — БЕЗГРІ́ШНИЙ¹, а, е. 1. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний. — Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Шовк., Інженери, 1956, 383); Франка, безгрішного і безневинного, тримали [в тюрмі] і мучили (Вітч. Словник української мови в 11 томах
9. безгрішний — Безгрішний, -а, -е 1) Безгрѣшный. Левиц. І. 540. 2) Не имѣющій денегъ, безденежный. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. Лубен. у. Словник української мови Грінченка