бездарний
БЕЗДА́РНИЙ, а, е.
Позбавлений будь-якого таланту взагалі або в якійсь певній галузі.
Лабухами, на їх власному жаргоні, звуть бездарних музикантів-невдах (Л. Дмитерко);
Гладун був щиро здивований, що Колосовський, один з найпримітніших у студбаті правофлангових, .. бере раптом під свій захист Духновича, цього явно ж бездарного до військової служби невдаху, та ще й баламута (О. Гончар);
Як же нам сукупно прийти до синтезу? Всім – і божевільним, і геніям, бездарним і суперталантам (О. Бердник);
// Створений неталановитою людиною.
Коли який твір бездарний і нужденний, критикові вільно .. зовсім не читати його (І. Франко);
В редакції пліткували, що Петруня за свою бездарну п'єсу вимагав від театру п'ятнадцять тисяч (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)