бездарний
БЕЗДА́РНИЙ, а, е. Позбавлений будь-якого таланту взагалі або в якійсь певній галузі.
Щорс не міг терпіти, що бездарні офіцери дивізіону знущаються з солдатів (Скл., Легенд. начдив, 1957, 17);
Лабухами, на їх власному жаргоні, звуть бездарних музикантів-невдах (Дмит., Розлука, 1957, 35);
// Створений неталановитою людиною.
Коли який твір бездарний і нужденний, критикові вільно.. зовсім не читати його (Фр., XVI, 1955, 247).
Словник української мови (СУМ-11)