безрозсудство

БЕЗУ́МСТВО (необдумані, необачні дії, що суперечать вимогам розуму), БЕЗРОЗСУ́ДСТВО рідше, БЕ́ЗУМ поет., БОЖЕВІ́ЛЛЯ підсил., ШАЛЕ́НСТВО підсил., НАВІЖЕ́НСТВО підсил. рідше, ШАЛ підсил. рідше. Було безумство іти в такий рейд, було шаленством з такими силами вихопитись на Хорли — загоном легкої кінноти на двох кулеметних тачанках атакувати військові кораблі інтервентів (О. Гончар); Пороки.. породжуються незнанням, тому дурість і безрозсудство — найгірші з пороків (П. Загребельний); Це ж спокій — плисти за водою. Це ж безум — жити навмання (Є. Плужник); Тепер Марися може зрозуміти ту однокурсницю, яка вигукнула колись: "Іти працювати з правопорушниками — це ж просто божевілля!" (О. Гончар). — Пор. 1. безглу́здя.

Значення в інших словниках

1. безрозсудство — безрозсу́дство іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. безрозсудство — -а, с., рідко. 1》 тільки одн. Те саме, що безрозсудність. 2》 Безрозсудний вчинок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безрозсудство — БЕЗРОЗСУ́ДСТВО, а, с., рідко. 1. тільки одн. Те саме, що безрозсу́дність. Безрозсудство безрозсудством, та без нього людина теж не проживе свого віку (М. Стельмах). 2. Безрозсудний учинок.  Словник української мови у 20 томах
4. безрозсудство — див. глупота; нерозсудливість  Словник синонімів Вусика
5. безрозсудство — БЕЗРОЗСУ́ДСТВО, а, с., рідко. 1. тільки одн. Те саме, що безрозсу́дність. Сили миру знову продемонстрували свою могутність. В дні небезпечної кризи в районі Карібського моря вони завдавали поразки силам безрозсудства і війни (Рад. Укр., 1. І 1963, 1). 2. Безрозсудний вчинок.  Словник української мови в 11 томах