богослужіння

ВІДПРА́ВА (церковна служба), БОГОСЛУЖІ́ННЯ, СЛУ́ЖБА (перев. із сл. Б ож а), БОГОСЛУ́ЖБА рідше, СЛУЖІ́ННЯ рідше; ЛІТА́НІЯ (урочиста); СВЯЩЕННОДІ́ЙСТВО рідше; ДІЯ́ННЯ (з читанням книги про життя та дії святих апостолів). Отець Євграф щонеділі служить відправу, переповнена церква рипить (Ф. Малицький); О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослужіння (О. Маковей); Михалчевський прийшов у церкву й став на криласі. Служба ще не починалась (І. Нечуй-Левицький); Біля кринички виросла хрестова церква, і сюди в дні прощі на богослужби мало не з усього Поділля стікалися люди (М. Стельмах); Стара графиня сиділа в кріслі просто царських врат. Вистояти служіння їй було важко, боліли ноги (О. Донченко); Палажці треба було йти знов у Лавру на діяння (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. богослужіння — богослужі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. богослужіння — І богослуження, богослужба Церковно-обрядове дійство, до складу якого входять: читання й співання молитов, читання зі священно-богослужбових книг, священнодіяння, які виконують за усталеним порядком на чолі зі священнослужителем (архиєреєм або ієреєм); Літургія; відправа; заст. хирономія  Словник церковно-обрядової термінології
3. богослужіння — [богослуж’ін':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
4. богослужіння — -я, с. Виконання в церкві релігійних обрядів; церковна служба, відправа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. богослужіння — БОГОСЛУЖІ́ННЯ, я, с. Виконання в церкві релігійних обрядів; церковна служба, відправа. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослужіння (О.  Словник української мови у 20 томах
6. богослужіння — БОГОСЛУЖІ́ННЯ, я, с. Виконання в церкві релігійних обрядів; церковна служба, відправа. О. Василь докінчив проповідь і правив далі богослужіння (Мак., Вибр., 1956, 326).  Словник української мови в 11 томах