борушкання

БОРОТЬБА́ (сутичка, у якій кожний з учасників намагається подужати супротивника), БОРІ́ННЯ рідко; БОРЮКА́ННЯ розм., БОРУ́ШКАННЯ діал. (звичайно про несерйозну, пустотливу боротьбу). Недовга боротьба: хтось один упав і застогнав (Марко Вовчок); А вірний товариш давно вже вмовляє його піти погуляти: з луків тугих постріляти, на конях баских поганятись, в борінні поміряти силу, — нчого не чує закоханий хлопець (Дніпрова Чайка); Двоє малюків теж завелися, мов півники.. І вже штурханина, борюкання, доки котрийсь із старших таки розборонить їх добрими стусанами (О. Гончар). — Пор. 1. бі́йка.

Значення в інших словниках

1. борушкання — бору́шкання іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. борушкання — -я, с., діал. Дія за знач. борушкатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. борушкання — БОРУ́ШКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. бору́шкатися. В окопах зчинився дружний регіт і якесь борушкання (В. Кучер).  Словник української мови у 20 томах
4. борушкання — БОРУ́ШКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. бору́шкатися. В окопах зчинився дружний регіт і якесь боруш-кання (Кучер, Чорноморці, 1956, 209).  Словник української мови в 11 томах