бруд
БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. П'яні люди, запах порозливаної горівки, натоптаного на підлозі бруду, погані слова, чад — все те дисгармоніювало з її сердечною тугою (Г. Хоткевич); В хатах тісно, ..грязь, дихати нічим, нездорово (М. Коцюбинський); — Боже мій! яка нечистота! який хаос в тій світлиці! Не метено, не прибрано; все порозкидане (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. не́чисть.
НЕ́ЧИСТЬ збірн. (бруд, сміття, покидьки тощо), НЕЧИСТО́ТИ мн.; ПО́ГАНЬ розм., ГИДЬ розм., ГИД розм. рідко (дуже несхвально, емоційно). На великому розпутті, куди завжди звозили гній, нечисть, викидали всяку падаль, стояла одним одна хатка (Панас Мирний); Купи нечистот на смітнику; Там зчищають грязь, а нашу купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку (Словник Б. Грінченка). — Пор. бруд.
Словник синонімів української мови