бруд
БРУД, у, ч.
1. Те, що робить кого-, що-небудь нечистим; болото, сміття і т. ін.
Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Леся Українка);
Живемо напівголодні.., бабраємось у бруді, дихаємо смітником та нужником, з хвороб не вилазимо (В. Винниченко);
Дні, тижні, місяці мандрують вони отак в бруді, в холоді, в голоді (І. Багряний);
Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору? (Ю. Шовкопляс).
2. перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін.
– Скрізь люди! – казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Леся Українка);
Я вже зараз бачу, як мислі мого великого вчителя стогнуть під непосильною вагою бруду і .. перекручування (М. Хвильовий);
– Мерзавка! Шлюха! .. Марта хутко йшла звичним шляхом на Хрещатик. – Яка гидота, бруд. – Думала вона, здригаючись (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)