бруд

БРУД, у, ч.

1. Те, що робить кого-, що-небудь нечистим; болото, сміття і т. ін.

Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Леся Українка);

Живемо напівголодні.., бабраємось у бруді, дихаємо смітником та нужником, з хвороб не вилазимо (В. Винниченко);

Дні, тижні, місяці мандрують вони отак в бруді, в холоді, в голоді (І. Багряний);

Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору? (Ю. Шовкопляс).

2. перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін.

– Скрізь люди! – казала ображена думка, перелякана стріванням з брудом, злиднями і всею недолею людською (Леся Українка);

Я вже зараз бачу, як мислі мого великого вчителя стогнуть під непосильною вагою бруду і .. перекручування (М. Хвильовий);

– Мерзавка! Шлюха! .. Марта хутко йшла звичним шляхом на Хрещатик. – Яка гидота, бруд. – Думала вона, здригаючись (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бруд — (те, що робить щось нечистим) нечистота, підсил. брудота, р. грязь. Словник синонімів Полюги
  2. бруд — бруд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бруд — (на ногах) грязюка, болото: (на тілі) леп; (нечистоти) брудота, сміття, покидьки, помиї; П. розпуста, аморальність. Словник синонімів Караванського
  4. бруд — -у, ч. 1》 Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. 2》 перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін. 3》 перен. Брехливі відомості, наклеп про чесну людину. 4》 Чорний піар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бруд — Брудний, як свиня. Згірдливе порівнання. Свиня хоч і скупається, то в болоті качається. І у морі не сполочеш брудного сумління. Морально звихненого не направиш. У білих рукавицях можуть бути брудні руки. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. бруд — облива́ти (обкида́ти, полива́ти і т. ін.) / обли́ти (обки́дати, поли́ти і т. ін.) бру́дом (боло́том, грязю́кою і т. ін.) кого. Несправедливо звинувачувати когось у чомусь; обмовляти, неславити, ганьбити. Майже в кожному номері .. Фразеологічний словник української мови
  7. бруд — БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. Словник синонімів української мови
  8. бруд — Бруд, -ду, -дові, у -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бруд — БРУД, у, ч. 1. Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Л. Укр., III, 1952, 611); Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору?... Словник української мови в 11 томах
  10. бруд — Бруд, -ду м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Словник української мови Грінченка