1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бруд

-у, ч.

1》 Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки.

2》 перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін.

3》 перен. Брехливі відомості, наклеп про чесну людину.

4》 Чорний піар.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бруд — (те, що робить щось нечистим) нечистота, підсил. брудота, р. грязь. Словник синонімів Полюги
  2. бруд — бруд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бруд — (на ногах) грязюка, болото: (на тілі) леп; (нечистоти) брудота, сміття, покидьки, помиї; П. розпуста, аморальність. Словник синонімів Караванського
  4. бруд — БРУД, у, ч. 1. Те, що робить кого-, що-небудь нечистим; болото, сміття і т. ін. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Леся Українка); Живемо напівголодні.., бабраємось у бруді, дихаємо смітником та нужником, з хвороб не вилазимо (В. Словник української мови у 20 томах
  5. бруд — Брудний, як свиня. Згірдливе порівнання. Свиня хоч і скупається, то в болоті качається. І у морі не сполочеш брудного сумління. Морально звихненого не направиш. У білих рукавицях можуть бути брудні руки. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. бруд — облива́ти (обкида́ти, полива́ти і т. ін.) / обли́ти (обки́дати, поли́ти і т. ін.) бру́дом (боло́том, грязю́кою і т. ін.) кого. Несправедливо звинувачувати когось у чомусь; обмовляти, неславити, ганьбити. Майже в кожному номері .. Фразеологічний словник української мови
  7. бруд — БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. Словник синонімів української мови
  8. бруд — Бруд, -ду, -дові, у -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бруд — БРУД, у, ч. 1. Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Л. Укр., III, 1952, 611); Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору?... Словник української мови в 11 томах
  10. бруд — Бруд, -ду м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Словник української мови Грінченка