1. Приповідки або українсько-народня філософія

бруд

Брудний, як свиня.

Згірдливе порівнання. Свиня хоч і скупається, то в болоті качається.

І у морі не сполочеш брудного сумління.

Морально звихненого не направиш.

У білих рукавицях можуть бути брудні руки.

Руки, що крадуть, чи вбивають, мож прикрити білими рукавицями. На вид чесний та побожний, може мати тяжкі злочини.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бруд — (те, що робить щось нечистим) нечистота, підсил. брудота, р. грязь. Словник синонімів Полюги
  2. бруд — бруд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. бруд — (на ногах) грязюка, болото: (на тілі) леп; (нечистоти) брудота, сміття, покидьки, помиї; П. розпуста, аморальність. Словник синонімів Караванського
  4. бруд — -у, ч. 1》 Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. 2》 перен. Розпуста, аморальна поведінка, нечесні вчинки і т. ін. 3》 перен. Брехливі відомості, наклеп про чесну людину. 4》 Чорний піар. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бруд — БРУД, у, ч. 1. Те, що робить кого-, що-небудь нечистим; болото, сміття і т. ін. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Леся Українка); Живемо напівголодні.., бабраємось у бруді, дихаємо смітником та нужником, з хвороб не вилазимо (В. Словник української мови у 20 томах
  6. бруд — облива́ти (обкида́ти, полива́ти і т. ін.) / обли́ти (обки́дати, поли́ти і т. ін.) бру́дом (боло́том, грязю́кою і т. ін.) кого. Несправедливо звинувачувати когось у чомусь; обмовляти, неславити, ганьбити. Майже в кожному номері .. Фразеологічний словник української мови
  7. бруд — БРУД (те, що забруднює кого-, що-небудь), ГРЯЗЬ розм. рідко, БРУДО́ТА підсил. розм.; НЕЧИСТОТА́ (про наявність бруду де-небудь). Газдиня оглянулася. Словник синонімів української мови
  8. бруд — Бруд, -ду, -дові, у -ді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. бруд — БРУД, у, ч. 1. Те, що робить що-небудь нечистим; грязь, болото, сміття, різні покидьки. Увесь той бруд покривав тільки прибережні хвилі (Л. Укр., III, 1952, 611); Валентин Модестович мимоволі глянув собі під ноги: чи не приніс, бува, бруду знадвору?... Словник української мови в 11 томах
  10. бруд — Бруд, -ду м. 1) Грязь, нечистота. Як би знала, мій миленький, що я твоя буду, випрала би-м сороченьку з чорного бруду. Чуб. V. 332. 2) Околоплодная жидкость у роженицы, вытекающая передъ появленіемъ младенца. Попереду бруд одійде, тоді дитина родиться. Словник української мови Грінченка