бритва

Значення в інших словниках

1. бритва — бри́тва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. бритва — [бритва] -твие, д. і м. -тв'і, р. мн. бритоў/бритў Орфоепічний словник української мови
3. бритва — -и, ж. Гостре сталеве лезо або спеціальне приладдя для гоління. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бритва — БРИ́ТВА, и, ж. Гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління. Як топишся, то й за бритву вхопишся (прислів'я); Ласкавий [Еней], гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (І. Словник української мови у 20 томах
5. бритва — (-и) ж.; жрм. Гарна машина. Бритва — гарна машина (Сленг-лікбез 4). Словник жарґонної лексики української мови
6. бритва — ти́хою са́пою, зі сл. ді́яти, чини́ти і т. ін. Приховано або таємно; спідтишка. — Міняють (глитаї) тактику. Хочуть діяти тихою сапою. Не вийде, пане лиходію Ратушняк! (І. Цюпа); Вона (опозиція) не загрожує зброєю, не пред’являє ультиматумів. Ні!... Фразеологічний словник української мови
7. бритва — Бри́тва, -ви; бри́тви, бри́тов Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бритва — БРИ́ТВА, и, ж. Гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління. Як топишся, то й за бритву вхопишся (Укр.. присл.., 1955, 270); Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь (Котл., І, 1952, 78); Він видобув лезо безпечної бритви.. Словник української мови в 11 томах
9. бритва — Бритва, -ви ж. Бритва. Голий як бубон, а гострий як бритва. Ном. № 1523. хто потопає, той ся бритви хапає. Утопающій хватается за соломинку. Чуб. І. 263. ум. бритвочка, бритовка. Словник української мови Грінченка