брущатка

БРУК (дорога або вулиця, вимощена камінням), БРУКІ́ВКА, МОСТОВА́ розм. рідше; БРУЩА́ТКА (бруківка, вимощена каменями у формі брусків). Брущатка кінчалась; далі йшов брук із дикого каменю (О. Бойченко); За хвилину машина повернула на бруківку, що вела до Десни, до паромної переправи (Ю. Мушкетик); Колеса стукотіли на новій мостовій. Фаетони гнались до міста наче наввипередки й випереджували нас (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. брущатка — бруща́тка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. брущатка — -и, ж. 1》 Матеріал для брукування вулиць; камені у формі брусків. 2》 розм. Бруківка, вимощена цим матеріалом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брущатка — БРУЩА́ТКА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що брукі́вка 2. Брущатка гранітна є найкращим матеріалом для благоустрою територій (з наук.-техн. літ.). 2. розм. Те саме, що брук. Мокра брущатка блищала, як дзеркало, відбиваючи світло ліхтарів і додаючи в цей осінній луцький вечір казкові фарби (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. брущатка — БРУЩА́ТКА, и, ж. 1. Матеріал для брукування вулиць; камені у формі брусків. 2. розм. Бруківка, вимощена цим матеріалом. Брущатка кінчалась; далі йшов брук із дикого каменю (Бойч., Молодість, 1949, 141).  Словник української мови в 11 томах
5. брущатка — (синонім бруківка) 1. Твердий камінь для замощення шляхів. 2. Вимощена каменем проїзна частина дороги. Прийнято відрізняти наступні види: ~ мозаїчна — покриття з каменів, які оброблені зверху і з боків.  Архітектура і монументальне мистецтво