бівак
ТА́БІР (місце розташування війська поза населеним пунктом), СТАН, БІВА́К (БІВУА́К), ОБО́З заст.; КІШ (у Київській Русі та в Україні в XIV-XVIІІ ст.). Військовий табір розкинувся по широкій долині коло Глинян (І. Нечуй-Левицький); Нове польське військо стало станом коло Збаража (І. Нечуй-Левицький); Він тут зупинявсь на короткий бівак, Стелив він пропахчену порохом бурку На синій, крихкий, як мороз, солончак (М. Бажан); Козаки вже не вміщалися в Січі і цілими куренями ставали обозом за палісадом (П. Панч); Хоч позволив хан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Т. Шевченко).
Словник синонімів української мови