бівак
ТА́БІР (місце розташування війська поза населеним пунктом), СТАН, БІВА́К (БІВУА́К), ОБО́З заст.; КІШ (у Київській Русі та в Україні в XIV-XVIІІ ст.). Військовий табір розкинувся по широкій долині коло Глинян (І. Нечуй-Левицький); Нове польське військо стало станом коло Збаража (І. Нечуй-Левицький); Він тут зупинявсь на короткий бівак, Стелив він пропахчену порохом бурку На синій, крихкий, як мороз, солончак (М. Бажан); Козаки вже не вміщалися в Січі і цілими куренями ставали обозом за палісадом (П. Панч); Хоч позволив хан на пісках Новим кошем стати, Та заказав запорожцям Церкву будувати (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бівак — Біва́к: — бівуак, місце відпочинку або ночівлі військ у польових умовах [51] Словник з творів Івана Франка
- бівак — біва́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- бівак — див. бівуак. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бівак — БІВА́К див. бівуа́к. Словник української мови у 20 томах
- бівак — біва́к див. бівуак Словник іншомовних слів Мельничука
- бівак — Біва́к, -ва́ку; -ва́ки, -ків або бівуа́к, -ку (фр.) (табір) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бівак — БІВА́К див. бівуа́к. Словник української мови в 11 томах