біном —
біно́м іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
біном —
-а, ч. Сума або різниця двох алгебричних величин (виразів), що звуться його членами; двочлен. Біном Ньютона.
Великий тлумачний словник сучасної мови
біном —
(матем.) двочлен
Словник чужослів Павло Штепа
біном —
БІНО́М, а, ч., мат. Сума або різниця двох алгебричних величин (виразів), що звуться членами бінома; двочлен. Біном Ньютона.
Словник української мови у 20 томах
біном —
біно́м [від бі... і ...ном (1)] матем. двочлен; ¤ Б. Ньютона – формула розвинення в ряд цілого додатного степеня двочлена.
Словник іншомовних слів Мельничука
біном —
БІНО́М, а, ч. Сума або різниця двох алгебричних величин (виразів), що звуться його членами; двочлен. Біном Ньютона.
Словник української мови в 11 томах