варити
ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.: звари́ти, зготува́ти, приготува́ти, згото́вити, пригото́вити. Хівря турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Панас Мирний); Хазяйка.. враз заметушилася, готуючи вечерю (З. Тулуб); Хто їх (пирогів із черницями) не їв, а ще таких, які спеціально вміє варити і приготовляти Хане Гольдбаум,.. той і думкою не здумає і в сні не виснить, яка се добра річ (І. Франко); Юрчик заходився куховарити і, розрізуючи м'ясо, пересипав його сіллю своїх дотепів і жартів (Г. Хоткевич); Дружина кухарює, а маленька Наталочка допомагає матері (О. Гончар); В кухні Мариня готовить смачну вечерю (Ірина Вільде).
ВАРИ́ТИ (кип'ятити у воді харчові продукти, готуючи страву, напій), ВІДВА́РЮВАТИ. — Док.: звари́ти, відвари́ти. — Він ніколи.. м'яса не варив, але, покраявши конятину.. чи яловичину, пік на жару (О. Довженко); Решту грибів.. відкладав окремо — мати має відварити (Ф. Малицький).
Словник синонімів української мови